Ґахський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґахський район

рос. Гахский район (1991)
рос. Кахский район (1930)

Адм. центр Ґах
Країна  Азербайджан
Номерний знак 34
Населення
 - повне 57 400 осіб (2020)[1]
Площа
 - повна 603 км²
Висота
 - максимальна 206 м
 - мінімальна 206 м
Дата заснування 8 серпня 1930
Губернатор Musa Shekilievd
Вебсайт qax-ih.gov.az
Код ISO 3166-2 AZ-QAX

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ґахський район

Ґахський район (азерб. Qax rayonu, цахур. Kax rayon) — адміністративна одиниця на півночі Азербайджану. Адміністративний центр місто Ґах.

Історія

[ред. | ред. код]

Ґахський район Азербайджану має давню історію. Згідно з археологічними розкопками, район був заселеним в епоху енеоліту, бронзи і ранньої залізної доби. Те, що залишилося від діяльності цих ранніх жителів, вказує на те, що вони переважно займалися осілою культурою, тваринництвом і мистецтвом.

У минулому територія нинішнього Ґахського району входила до складу Кавказької Албанії.

З поширенням християнства по всьому регіону під час існування Кавказької Албанії побудовано деякі церкви. У VIII столітті н. е. Ґах потрапив під арабську окупацію. Регіон Ґах (Кахи) був частиною Кахеті-Херетинського царства, а потім частиною єдиного Грузинського царства. Зі вторгненням Хулагуїдів у Шекі та Ширван у XIII столітті регіон заселили монгольські кочові племена. 1562 року за наказом перського шаха Тахмаспа I в Ґасі створено султанат Ілісу.

1803 року султанат Ілісу приєднано до Російської імперії. 1844 року правитель султанату Даніял[ru], через розбіжності між ним і урядом Росії, надихнув народ на повстання проти російського правління. Султан Даніял зазнав поразки біля села Ілісу і продовжив боротьбу проти росіян разом з лідером руху за національну свободу шейхом Шамілем. Росіяни спалили Ілісу і поділили територію султанату на магали (райони) і приєднали їх до Джаро-Балакенському діару (територіальна одиниця), перетворивши його на колонію царської Росії.

Під час радянського правління, 1930 року в складі Азербайджанської РСР створено Ґахський район.

Географія

[ред. | ред. код]

Район межує з Дагестанською Республікою на північному сході, Грузинською Республікою на заході, Заґатальським районом на півночі, Шекінським районом на сході і з Євлахським і Самухським районами на півдні.

Природа

[ред. | ред. код]

На півдні району домінує сухий субтропічний клімат, у центрі — жаркий і вологий субтропічний, в горах — холодний. Річна кількість опадів на півдні — 300 мм, на півночі — 1600 мм.

Ґах є одним з важливих аграрно-промислових регіонів Азербайджану. Він здебільшого відомий горіхоплідними (фундук, каштан, горіх). Значна кількість водних ресурсів, баланс вологи, продуктивні ґрунти, ліси, альпійські та субальпійські луки, зимові пасовища забезпечують розвиток сільського господарства і тваринництва. Внаслідок сильних дощів у горах і танення снігів часто течуть ріки і відбуваються повені. Це завдає шкоди посівним площам, а інколи й житловим приміщенням. Регіон є одним з найважливіших природних ресурсів республіки. У лісах ростуть дуб, граб, горіх, каштан, різні фруктові дерева і живуть бурий ведмідь, гірський козел, кабан, різні птахи. Для захисту та збільшення цього багатства створено Державний заповідник Ілісу[2]. Більша частина земель заповідника припадає на село Агчай.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Загальна статистика показує, що зростання населення коливається. Наприклад, 2000 року було 832 новонароджених, 2006 роу — 816, а 2009 року — 753.

Етнічна група 1999 2009
Населення % Населення %
Всього 51 161 100.00 53 259 100.00
Азербайджанці 39 355 76.92 43 946 82.51
Грузини 7 450 14.56 7 447 13.98
Цахури 2 612 5.11 1 008 1.89
Лезгини 609 1.19 253 0.48
Росіяни 91 0.18 67 0.13
Турки 96 0.19 64 0.12
Аварці 11 0.02 9 0.02
Татари 7 0.01 7 0.01
Українці 26 0.05 5 0.01
Інші 899 1.76 446 0.84

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

В районі виявлено кілька поселень і курганів (енеоліт-залізо, бронзова доба). Храм Альбана V—VI століть[джерело?], мечеть XVII століття в історико-культурному заповіднику Ілісу. В районі стоїть фортеця «Джинлі» IX—XIV століть; храмовий комплекс XII—XIII століть; «Замок Пярі» XV—XVI століть; храм XVI століття, замкові ворота і стіни; мечеть Хаджі Тапдик XVI—XVII ст.

  • Джинлі гала — фортеця на лівому березі річки Курмухчай у селі Ілісу. Фортецю побудовано в VII-ІХ ст. В ній обладнано спеціальні бійниці для ураження ворога стрілецькою зброєю.
  • Сумуг-кала — побудована в селі Ілісу з оборонною метою в VII– ІХ ст. Вежа має 4 поверхи. Стіни побудовані з каменю. Вежа чотирикутної форми, звужена вгорі.
  • Міст Улу — побудований в місці звуження річки Кюмрюк. Міст зберігся до наших днів і використовується.
  • Фортеця Гасан хана — належить до ХІХ ст. Розташована біля села Ґахбаш, на правому березі річки Кюмрюк. Для будівництва вежі використано річковий камінь і вапняний розчин. Фортеця складається з веж і мурів, мала оборонний характер.
  • Галача (фортеця Шаміля) — замок входить до числа пам'яток, що охороняються державою. Розташований на горі Язлідаг, поруч із селом Ілісу. Має округлу форму.
  • Мавзолей Гаджі Тапдига і Шейха Юніс Імре — побудовані в лісах села Онджанли на могилах видатних діячів Гаджі Тапдига і Шейха Юніс Імре. Це місце місцеві жителі називають «Огуз».

Природні ресурси

[ред. | ред. код]

Адміністративний район багатий корисними копалинами, будівельними матеріалами, кліматичними ресурсами і джерелами. Гравій, пісок і глина широко використовуються в будівництві. Ці матеріали поширені в річкових долинах, особливо в долинах річки Курмукчай та її відгалужень. Основні ресурси подрібненої суміші піску зосереджені на конвергенції річок. На основі цих ресурсів можливе створення підприємств з виробництва гравію й піску. В цьому районі є родовища глини, придатні для виробництва цегли та кераміки. Існує також мінеральна сировина для виробництва тирси, вапна та цементу. Один із запасів глини становить 35 000 кубометрів, а інший — 116 тисяч кубометрів.

Водні ресурси Ґахського району складають 13 % водних ресурсів Великого Кавказу (3873 км3). Для забезпечення водопостачання району з різних джерел за секунду добувається 100000 м3 води, з яких 99000 м3 припадає на річкову воду і 1000 кубічних метрів — на підземні води. 63000 м3 використовуються для поливу, 0,40 тис. м3 — для внутрішнього споживання, 0,28 тис. м3 — на виробництві, 2 тис. м3 — в сільському господарстві.

На відміну від інших видів сировини, велике значення в районі мають мінеральні джерела. Серед них Огланбулаг, Гизбулаг і Хамамбулаг. Широко використовується джерело біля села Сусканд. На його базі діє санаторій і виробляється питна вода «Ґах».[4]

Економіка

[ред. | ред. код]

Основою економіки регіону, є виробництво продукції тваринництва, рослинництва (особливо тютюну і зерна).

Харчова промисловість заснована на садівництві, переробці тютюну і продукції тваринництва. Ґахські плодоовочеві консервні заводи є основними підприємствами харчової промисловості. Більша частина виробленої тут продукції вирушає в інші регіони. Працюють також невеликі підприємства з виробництва олієжирової продукції, хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв та східних солодощів. Їх продукція переважно задовольняє внутрішній попит.

Економічний район багатий різними корисними копалинами: сірка, поліметалічна руда. В гірських і опорних районах, переважно в річках, багато щебеню, піску, глини та інших будівельних матеріалів.

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://web.archive.org/web/20200607194104/https://www.stat.gov.az/source/demoqraphy/ap/az/population_2019.zip
  2. Илису - рай на Земле. 20 серпня 2007. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  3. Гах, Азербайджан. gomap.az. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 10 лютого 2019.
  4. İqtisadiyyat - QAX RAYON Icra Hakimiyyəti. www.qax-ih.gov.az. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 10 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]